іти

I = йти

1) (роблячи кроки, пересуватися у просторі), простувати, прямувати, мандрувати, топати, тупцяти, тупати; крокувати, ступати (робити крок, ставити ногу); шпаци[і]рувати, маршувати (перев. широким, розміреним кроком); цибати (широкими кроками); дефілювати (урочисто проходити маршем, колонами перед ким-н.); юрм[б]итися (великою масою); валити (нахабно, грубо, настирливо); плив[с]ти, плинути (плавно / суцільною масою); віятися (безцільно); чимчикувати (швидко й часто ступаючи); полинути (почати швидко йти); теліпатися, телющитися; дріботіти (дрібними кроками); перти(ся), тарабанитися (на значну відстань); вибиратися (виходити назовні із труднощами); виметнутися (швидко); вислизати (швидко й непомітно); віддалятися (від чого-н.); пробиватися (куди-н. із труднощами); прослизати (всередину непомітно), прокрадатися (потай); пірнати (швидко); пхатися (нахабно, грубо, настирливо); прибувати (приходити до якогось місця); приволікатися (про когось небажаного, некликаного); прителіпатися (невчасно, недоречно); прибиватися (несподівано); нагодитися (вчасно), добиратися (із труднощами)

— Пор. брести 1), дріботіти I, переходити I, 1)

2) (з чого й чим — робити хід якоюсь фіґурою, картою, граючи в шахи, карти), ходити

3) (про дощ, сніг), падати; випадати, випасти (час від часу); порошити (перев. про сніг); дощити (про дощ — безперервно); валити, сипати (про великий, густий сніг)

II

▶ див. витрачатися 1), відбуватися, вступати, демонструватися, діяти 2), їхати 1), їхати 2), литися I, личити, минати I, 2), наближатися 3), покидати I, походити 2), поширюватися 1), поширюватися 2), продаватися 1), тягтися I, 3)